Слухачі були вражені майстерністю запорізьких музикантів (вчергове) і неймовірної красою музики (з якою досі були не дуже знайомі). Квіти, оплески, вигуки “Браво!” були нагородою артистам.

“Мене переповнюють хороші емоції від гарної якісної, різнобарвної по мелодиці і стилях музики, яку ми сьогодні представили, – сказав у бліц-інтерв’ю головний диригент оркестру Василь Коваль. – Ми узяли “Путівник симфонічним оркестром” Бріттена, де без зайвого для слухача навантаження яскраво представлені усі групи інструментів з різними темами – і це зводиться у велику музичну палітру у фіналі”.

Виконання Концерту для органа, литавр та оркестру Франсіса Пуленка у світовій спільноті органістів вважається справою честі. Бо, написаний французьким композитором у 1937 році, цей концерт посідає почесне місце одного з кращих творів 20 століття. І дуже приємно, що запорізькі глядачі мали змогу його почути у блискучому виконанні Ілони Турчанінової. “Він здався мені дуже суголосним нашому сьогоденню, – розповіла пані Ілона. – У ньому є усе, що ми з вами переживаємо, – і тривога, і трагедія, і дуже красива молитва, сльози, радість, надія – і по-бахівськи потужна кода, яка віщує перемогу і мир”.

А маестро Коваль так висловився про цю спільну роботу: “Я спочатку не знав, що у філармонії є такий прекрасний орган (пан Василь лише півроку працює з нашим оркестром). Оскільки виявилося, що він є, більше того, є органістка, яка дуже добре ним володіє, стало очевидним, що нам потрібно виконувати органні твори з оркестром. Їх є доволі багато, і і ми будемо над цим працювати”.

Пан Василь також візначив, що “Концерт для маримби з оркестром № 2” бразильського композитора Нея Розауро звучить в Україні доволі рідко, бо він дуже складний і для інструмента, і для музиканта. “Маестро сказав, що він складний? – перепитав Віталій Солом’янчук. – Не буду з ним сперечатися). Взагалі не так багато творів для цього інструменту з оркестром. Є сучасні твори, де музика більш експериментальна, незвична. А тут у трьох частинах є розвиток теми і мелодизм”.

Крім мелодизму, слухачів інтригував і рожевий колір наборів паличок, які лежали на столику біля маримби. Пан Віталій, посміхаючись, пояснив, що вони були на всяк випадок, мало що може трапитися під час експресивного виконання). А колір для звучання значення не має, більше важить їхня фактура – палички можуть біти твердими, м’якими, довгими, короткими. Вони є провідником між музикантом та інструментом і потребують великої концентрації. Тому твір, яким би складним не був, виконується напам’ять.

У спільних планах Віталія Солом’янчука та запорізького симфонічного – концерт для вібрафона з оркестром.

“У нашій філармонії є багато віртуозів, які можуть виступати сольно. Будемо використовувати ці можливості і знайомити глядача з прекрасною музикою і прекрасними виконавцями”, – запевнив головний диригент академічного симфонічного оркестру Василь Коваль.

Також неможливо не погодитися з паном Василем, що в репертуарі оркестру мають бути різні стилі. Бетховен і Моцарт звучать часто, вони і будуть звучати. Але, окрім того, є різнохарактерні твори, які звучать рідше, але вони надзвичайно красиві.

Тож є теплі стіни філармонії, що підтримується у гарному стані співробітниками під керівництвом заслуженої працівниці культури Ірини Конаревої, є прекрасні колективи і солісти, і є безмежний світ прекрасної музики.

Дякуємо ЗСУ, які дають можливість філармонії плідно працювати, і чекатимемо нових прем’єр!

Ганна ЧУПРИНА, фото авторки