misto.zp.ua

Тарас Білка: «Коли робиш стріми, ти – важлива ланка між подією та глядачами»

LTBq4qLV_rAРеволюція гідності торкнулася кожного українця. Проте для декого події, що відбувалися у 2014 на Майдані, взагалі поділили життя на «до» та «після». Серед таких людей і Тарас Білка – голова «Громадського телебачення Запоріжжя».

- Тарасе, ти став відомим на всю Україну своєю фейсбук-трансляцією розгону запорізького Майдану 26 січня 2014 року. Яким твоє життя було до Майдану?

- До Майдану я не сприймав журналістику як професію. Я розділяю поняття «робота» та «професія». «Професія» звучить наче покликання. Тоді журналістика для мене була чимось буденним, як завод. Прийшов, відпрацював, наштампував матеріалів – нічого цікавого. З таким же успіхом я міг працювати вантажником. Тож я більше займався музикою, щоб знайти віддушину. Але тепер я маю змогу робити те, про що мріяв.

- Чим саме Майдан перевернув твій світогляд щодо журналістики?

- По-перше, я під іншим кутом подивився на людей. Виявилося, що незаангажована журналістика можлива й у нашій країні – її можна робити в форматі блогерства. Протягом Революції гідності кожен день відбувалося щось цікаве. Люди напружено слідкували за новинами, використовуючи усі можливі джерела інформації. Для мене стало відкриттям, що створити справжнє громадське суспільство так просто, і що люди будуть платити за те, що їх зацікавить.

- Чи складно було розповідати правду про події, що тоді відбувалися?

- Складно. Тому що склалося враження, що люди досі не зацікавлені в правді. Вони просто ліниві. Коли ти отримуєш інформацію з одного джерела, слід перевірити її за допомогою іншого, порівняти факти. Це вимагає додаткових зусиль, певної роботи над собою. Авжеж простіше взяти пульт, натиснути одну кнопку, ввімкнути будь-який канал, і, паралельно сьорбаючи борщик, слухати, що повідає тобі якийсь дядечко або тітонька. Навіть, щоб «стріми» дивитися потрібно більше зусиль: треба включити комп’ютер, зайти на Фейсбук, перейти за посиланням на «стріми», можливо, додатково встановити медіа-плеєр. Насичений інформаційний простір не для лінивих людей.

- Тоді на твою адресу лунало чимало погроз, яка з погроз тебе найбільше розсмішила?

- Одного разу я зустрічав на вокзалі своїх знайомих з Лондонської редакції Reuters. До нас підійшла людина і почала погрожувати підпалом. Причому ця погроза звучала просто в присутності юриста. Це був пік цинізму. Звісно, подібні витівки викликають негативні емоції. Але слід пам’ятати, якщо хтось дійсно хоче вбити людини – він це робить, хоче спалити щось – палить, а не повідомляє про це заздалегідь. Погрози – частіше гра на публіку, їх мета деморалізувати. Вони розраховані на більш слабких людей.

- Ти писав заяви до міліції?

- Так, от 26 лютого відсвяткуємо річницю того, як міліція ніяк не реагує на всі мої заяви стосовно погроз. Але і в цьому є позитивний момент: погрози змусили мене фільтрувати свій власний час, який я витрачав на листування, в тому числі в соцмережах.

- Коли «Громадське телебачення Запоріжжя» зареєструвалося як громадська організація?

- Я працюю з Київським Громадським телебаченням. Але приблизно півроку тому Роман Скрипін запропонував окремо створити громадське в Запоріжжі. Спочатку нас було тільки двоє – я й Анатолій Остапенко. Я довго думав, який обрати формат для трансляції, адже не завжди київські стандарти, виправдовуються на місцевому рівні. Тож ми працюємо автономно від Київської редакції, на цьому наполягав і сам Скрипін. Проте треба усвідомлювати тонку межу між демократією та анархією. Тому слід визначати загальні рівні, чим і намагаюся займатися разом з нашим шеф-редактором Юлею Завадою.

- Звідки джерела фінансування?

- В нас два джерела фінансування – благодійні пожертвування глядачів і грантові проекти. Такі проекти належать або державному телебаченню, або конкретним людям чи підприємствам.

- Гості охоче йдуть на ефір «Громадського»?

- Неохоче. Особливо опираються місцеві політики, бо на прямих ефірах є дзвінки по скайпу, які ми не можемо профільтрувати, питання відразу йдуть у пряму трансляцію. Вони бувають різного характеру, це і насторожує гостей. Глядач часто розумніший того, хто робить ефір, орієнтуючись у питанні краще мене.

- Як ти став «стрімером»?

- Так сталося, що я зі своїм мобільним телефоном та Фейсбуком завжди був у гущі подій. До цього у нас «стрімами» ніхто не займався, і мені було образливо, що в Запоріжжі цього немає. Але прихильники «стріму» знайшлися швидко і допомогли з технічним оснащенням.

IMG_4236- Чи важко вести кількагодинні прямі ефіри?

- У мене великий досвід концертів. Я дуже люблю сцену й комфортно на ній почуваюся. Насправді важко робити «стріми», які затягуються на дев’ять годин, а треба ж весь час щось говорити, не повторюючись при цьому.

- Які нюанси потрібно знати журналісту-початківцю, щоб стати хорошим «стрімером»?

- Молодий журналіст повинен для себе чітко вирішити, чи він хоче стати чесним журналістом, чи заробляти більші гроші. Ця проблема найчастіше виникає на регіональному рівні. Завжди є спокуса десь підзаробити нечесним шляхом. Але до роботи необхідно ставитись як до справи, яка допомагає тобі жити в гармонії самим з собою.

- В чому полягає особливість «стримів», до чого слід готуватися молодому «стримеру»?

- Одразу на прикладі. Коли був так званий Антимайдан, який перекрив греблю у нашому місті, ми під’їхали на машині, і я почав знімати в прямому ефірі. Мене майже одразу спробували витягти за ногу з автомобіля. Водій тоді наполягав, що треба їхати, але я йому відповів на це, що ще треба відзняти обличчя. Чи, наприклад, коли стріляють і ти береш гільзу, в якої края незавальцьовані, тобто вона бойова, підходиш до міліціонера зі словами: «Зробіть щось, тут стріляють зі справжньої зброї», а він тобі: «Вимкни камеру». «Стріми» дають можливість насичити сучасний інформаційний простір. Ти показуєш картинку такою, якою вона є. Дуже важливо розуміти, коли твій стрім дивиться 20 тисяч чоловік, що ти – важлива ланка між подією та глядачами.

Білка- Ти неодноразово їздив до зони АТО, писав матеріали до всеукраїнських інтернет-видань на цю тему. Як думаєш, чи може журналіст бути абсолютно об’єктивним при висвітленні війни на рідній землі?

- Одразу скажу, що я об’єктивно не пишу і не знаю таких журналістів, які б писали так. Тому що у будь-якому випадку ти це пропускаєш крізь себе, а це вже емоції. Об’єктивно може показати камера, саме це мене й спокусило. Наш формат передбачає відсутність закадрової начитки тексту та присутності журналіста.

- На твою думку, яке майбутнє української журналістики, в чому ти бачиш її розвиток?

-Всі ці події, які почали відбуватись рік тому, дали можливість молодим журналістам обирати те, що вони хочуть. Вони розширили певні межі, які раніше не дозволялися. Майдан поєднав різних людей різних рангів. Тому що хочеться ставити питання ті, які ти хочеш, а не ті які дав тобі редактор на якомусь міському каналі чи газеті. Самі журналісти стали більш рішучі. Однозначно, журналістика стане новою.

Дарина ПРИМЕНКО


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ (АРХИВ)
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Студентський інформаційний портал «Пороги» - це цікаво й корисно, це креативно й актуально, це гостро й оперативно. «Пороги» - це погляд запорізького студентства на молодіжні проблеми. Це репортажі з мистецьких акцій і спортивних подій, інтерв’ю з  неординарними людьми, це матеріали, що зацікавлять молодого науковця, майбутнього студента, творчу людину. «Пороги» - це ресурс для тих, хто шукає себе, хто хоче писати, кого турбує молодь Запоріжжя. «Пороги» - для тих, хто думає і хоче знати.

Контакты

Адреса:
м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 24, 9 поверх, к. 907

Телефон:
289-12-22

Сайт:
www.porogy.zp.ua

E-mail:
porogy@mail.ru

Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | follow us on | читайте нас в