Як відомо, згідно з Указом Президента України № 895/2000 від 8 вересня 2010 року “Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямків соціально-економічного та культурного розвитку” розділ “Нова енергія” передбачає використання альтернативних джерел енергії. У той же час, насправді Закон не діє, хоча до цього є всі передумови. Основні з них – чергове цінове зростання на ринку газу та вугілля, а також скорочення копальних паливних ресурсів. У світі вже давно зрозуміли, що “газом ситий не будеш”, а скоріше, навпаки. Вже 20 років провідні країни виробляють біопаливо та альтернативні види енергії, адже, крім економічних, сприяють цьому й екологічні передумови. Наша країна, а точніше, її керівники, майже ті ж 20 років вважали, що ми поки досить заможні, а тому продовжували орієнтуватися виключно на блакитне паливо та “чорне золото”.
В якості заміни природному газу та вугіллю у Європі вже не перший рік використовують брикети та пілети (гранульовані відходи промисловості та сільського господарства). Теплота згорання брикетів та пілетів близька до вугільної, але при згоранні викид СО2 – в 10–20 разів, а утворення золи – в 15–20 разів менше.
На координаційній раді з питань розвитку підприємництва, яка не так давно відбулася у міськраді, було презентовано два проекти, спрямовані на вирішення цих питань.
Звалище допоможе зекономити
Перший із них: “Виробництво паливних брикетів з відходів Запорізького гідролізно-дріжджового заводу” – розробник ПВП “Біотепло”. Розроблена технологія дозволяє переробити звалища лігніну, розташовані біля Шевченківського району Запоріжжя. Обсяг для переробки – 300 тисяч тонн. Вартість паливних брикетів – 850 гривень за тонну. Для порівняння, вугілля сьогодні коштує 1000–1250 гривень.
За словами розробників проекту, вже налагоджено виробництво паливних брикетів на експериментальній установці на базі виправної колонії № 20, що у Вільнянську. В опалювальний сезон 2009/2010 років брикети з відходів лігніну успішно використовувалися при опалюванні цієї установи та ще чотирьох шкіл області.
На думку міського голови Запоріжжя Олександра Сіна, проект доволі цікавий, і його потрібно ретельно вивчити та допомогти у реалізації, адже різниця в ціні та властивостях брикетів з лігніну та вугілля – дуже відчутна.
– На мій погляд, проект буде дуже цікавий ще й області, адже людей, які купують вугілля, на даний час дуже багато. Якщо ті цифри, які нам сьогодні озвучили, відповідають дійсності, а не вірити експертам ми не можемо, то цей напрямок потрібно якомога швидше запускати у роботу. Адже крім економічної вигоди, Запоріжжя отримає й вирішення екологічної проблеми – переробку звалища гідролізно-дріжджового заводу.
Листя в обмін на енергію
Другий проект, який було анонсовано на засіданні: “Організація переробки опалого листя та хмизу на паливний брикет” – розробник приватний підприємець О. А. Жигалов.
Паливний брикет – продукт переробки опалого листя, хмизу та залишків деревини. Енергоємність – 4000–6000 ккал/кг. Брикет виготовляється на виробничій лінії потужністю 1 тонна за зміну, 480 тонн на рік при режимі роботи - 2 зміни на добу. При цьому охоплюється площа в радіусі від 5 до 15 кілометрів. Цех з декількох установок (до 100) дає можливість охопити значну територію обробки і створити до 340 робочих міст.
Для будь-якого великого міста опале листя – це одна з осінніх проблем. На території одного лише Ленінського району Запоріжжя щорічно збирається на утилізацію 2658 тонн опалого листя та 1556 тонн хмизу. Вартість переробки складає 400 тисяч гривень, в тому числі: вартість талонів для захоронення на полігоні, дизельне паливо, заробітна плата трактористів та плата за завантаження. Переваги переробки листя та сухих дерев та гілок на паливний брикет видно неозброєним оком. По-перше, звільняється площа переробки відходів, по-друге, покращується стан навколишнього середовища. Окрім того, з’являються додаткові енергоносії.
У Запоріжжі скоро з’явиться біопаливний завод
Проблема енергоносіїв залишається надзвичайно гострою для України. Зокрема, нафтопродуктами власного виробництва ми забезпечені лише наполовину. Вихід із цієї ситуації експерти вбачають у використанні біопалива. Аргумент на користь такого палива незаперечний: рослинний світ поновлюється, а отже, нестачі в сировині практично немає. Крім того, використання біопалива завдає значно менше шкоди навколишньому середовищу.
Фахівці стверджують, що в Україні вже понад 10 років існують власні технології для промислового виробництва біопалива. За їхніми словами, наша країна має унікальний шанс стати провідною країною Європи з виробництва біопалива, оскільки в державі наявні всі економічні умови для цього: вільні площі під вирощування зернових та олійних культур, науковий, технічний та кадровий потенціал, зростаюча внутрішня потреба у моторному біопаливі, великий експортний ринок.
Здається, Запоріжжя скоро стане одним із центрів цього напрямку. Місцезнаходження майбутнього Запорізького біопаливного заводу – Шевченківський район. Виробнича потужність – 20 тисяч тонн палива на рік (такої кількості вистачить для переведення всього міського транспорту на біодизель, що дозволить зменшити шкідливі викиди автомобілів), яке планують добувати з рослинних та тваринних жирів. За словами керівника підприємства Олександра Карчевського, виробництво біопалива в Україні перебуває на аматорському рівні. Їх мета – повний цикл виробництва біопалива з використанням новітніх технологій.
Побутує думка, що виробництво біопалива може призвести до істотного здорожчання продовольства і навіть голоду в країнах, що розвиваються. Втім, чимало експертів не поділяють цієї думки й називають її міфом, вигаданим транснаціональними нафтовими компаніями, що не зацікавлені у розвитку альтернативних видів палива. Біоенергетика, навпаки – потужний стимул для розвитку аграрного сектора, що призведе до зростання виробництва продовольства та його здешевлення, - вважають фахівці.
Роман ПРЯДУН
Комментарии:
нет комментариев